Плагіат та його різновиди

Різновиди плагіату

АКАДЕМІЧНИЙ ПЛАГІАТ (англ. Academic plagiarism) – оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства.

Повний плагіат - може виникнути, якщо ви скопіюєте чужу роботу та подасте її як свою. Ця форма є ні чим іншим, як крадіжкою.

Прямий плагіат - означає копіювання кожного слова розділу чиєїсь роботи. Якщо повний плагіат включає плагіат усього завдання, прямий плагіат стосується певних розділів або абзаців. Прикладом цього плагіату є копіювання та надсилання наукової статті 10-річної давності як вашої.

Самоплагіат - використання власних попередніх праць в іншому контексті, без посилань на те, що такий текст вже був раніше використаний або опублікований.

Перефразування плагіату - полягає у використанні ваших слів, щоб представити чужу ідею, не згадуючи її. Багато студентів можуть не знати, що навіть перефразування вважається плагіатом. Щоразу, коли ви представляєте ідею іншої людини, не цитуючи її, це стає крадіжкою її роботи. Зараз існують різні способи перефразувати фрагмент тексту, включаючи зміну структури речення, додавання синонімів та багато інших.

Плагіат джерел - відбувається, коли автор правильно цитує джерела, але не представляє їх. Це можна зрозуміти на прикладі: студент взяв посилання з вторинного джерела, але замість того, щоб цитувати його, він використав первинне джерело. Первинне джерело – це те, що використовується для створення вторинного джерела. Такі ситуації, як посилання на неправильні джерела, також підпадають під цей вид плагіату.

Випадковий плагіат - це те, що відбувається випадково чи ненавмисно. Це може включати забуття посилання на джерела або недодавання цитат навколо згаданого матеріалу.

Що не є плагіатом: у ст. 10 Закону «Про авторське право та суміжні права» вказується, що не може підпадати під поняття плагіату (оскільки на них не поширюється авторське право):
1. повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;
2. твори народної творчості (фольклору);
3. видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційних документів політичного, законодавчого, адміністративного характеру (законів, указів, постанов, судових рішень, державних стандартів тощо) та їх офіційних перекладів;
4. державні символи України, державні нагороди, символи та знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань,символіки територіальних громад, символи та знакив підприємств, установ та організацій (після їх офіційного затвердження);
5. грошові знаки;
6. розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).
Також не є плагіатом опублікування анонімного твору під власним іменем, так як у цьому випадку на анонімний твір авторське право не поширюється.

Рекомендації щодо запобігання плагіату

Будь-який текстовий фрагмент обсягом від речення і більше, відтворений в тексті наукової роботи без змін, з незначними змінами, або в перекладі з іншого джерела, обов'язково має супроводжуватися посиланням на це джерело. Винятки допускаються лише для стандартних текстових кліше, які не мають авторства та/чи є загальновживаними;
Якщо перефразування чи довільний переказ в тексті наукової роботи тексту іншого автора (інших авторів) займає більше одного абзацу, посилання (бібліографічне та/або текстуальне) на відповідний текст та/або його автора (авторів) має міститися щонайменше один раз у кожному абзаці наукової роботи, крім абзаців, що повністю складаються з формул, а також нумерованих та маркованих списків (в останньому разі допускається подати одне посилання наприкінці списку);
Якщо цитата з певного джерела наводиться за першоджерелом, в тексті наукової роботи має бути наведено посилання на першоджерело. Якщо цитата наводиться не за першоджерелом, в тексті наукової роботи має бути наведено посилання на безпосереднє джерело цитування ("цитується за: ______");
Будь-яка наведена в тексті наукової роботи науково-технічна інформація має супроводжуватися чітким вказуванням на джерело, з якого взята ця інформація. Винятки припускаються лише для загальновідомої інформації, визнаної всією спільнотою фахівців відповідного профілю. У разі використання в науковій роботі тексту нормативно-правового акту достатньо зазначити його назву, дату ухвалення та, за наявності, дату ухвалення останніх змін до нього або нової редакції;
Будь-які відтворені в тексті наукової роботи оприлюднені твори мистецтва мають супроводжуватися зазначенням авторів та назви цих творів мистецтва (якщо вони відомі). У разі використання творів виконавського мистецтва слід зазначати також індивідуальних чи колективних виконавців (якщо вони відомі). Якщо автори/виконавці невідомі, слід зазначити, що вони невідомі. У разі неможливості ідентифікувати автора, назву та/чи виконавців твору слід обов'язково зазначити джерело, з якого взято відтворений твір.

Правила цитування

Цитування має використовуватися в усіх випадках, коли в роботі використовуються дані, взяті зі сторонніх джерел, а не отримані або створені безпосередньо автором. Порушення вказаних нижче правил і їх недотримання має розцінюватися як плагіат:

якщо думка автора наводиться дослівно, то її слід взяти в лапки;
якщо цитується великий уривок тексту, то він може не братися в лапки, натомість — виділяється або відбивається від решти тексту певним способом (набирається іншим кеглем, шрифтом, накресленням, відбивається від основного тексту більшими абзацними відступами тощо);
допускається скорочення цитати, яке не веде до викривлення думки автора. Місце скорочення має бути відзначене в цитаті квадратними дужками з трикрапкою всередині;
допускається перефразування цитати, зміна словоформ чи відмінків певних слів. В такому разі, цитата в лапки не береться, але в квадратних дужках обов'язково ставиться посилання на джерело (його порядковий номер зі списку використаної літератури, який додається до роботи);
в списку використаної літератури завжди слід вказувати навіть ті джерела, які використовувалися під час підготовки роботи і вивчення теми, навіть якщо прямих посилань чи цитувань цих джерел в роботі нема.

Сервіси для визначення унікальності

Перевірка на наявність текстових запозичень в академічних текстах визначена ПОЛОЖЕННЯ ПРО СИСТЕМУ ЗАПОБІГАННЯ АКАДЕМІЧНОМУ ПЛАГІАТУ В АКАДЕМІЧНИХ ТА НАУКОВИХ ТЕКСТАХ У ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА ІМЕНІ ЛЕОНІДА ЮЗЬКОВА (в редакції від 25 червня 2021 року)

Перелік академічних та наукових текстів учасників освітнього процесу, які підлягають обов’язковій перевірці на наявність академічного плагіату згідно п. 1.4 Положення::

курсові роботи здобувачів вищої освіти;
кваліфікаційні роботи здобувачів вищої освіти;
автореферати та рукописи дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук (доктора філософії), доктора наук, що подаються до захисту у спеціалізованих вчених радах Університету;
рукописи монографій, підручників та навчальних посібників, поданих на розгляд методичної ради Університету, вченої ради Університету щодо надання рекомендації до друку;
рукописи статей, поданих до публікування у наукових періодичних виданнях Університету;
рукописи тез конференцій, поданих до публікації у збірниках матеріалів за результатами наукових заходів, проведених в університеті.

Сервіс для перевірки на плагіат, що використовується у ХУУП імені Леоніда Юзькова:

Завдяки поєднанню надсучасних технологій та інтуїтивного дизайну Unicheck допоможе підвищити якість оригінальних текстів, а не просто вказує на текстові збіги.

Користні посилання від ТОВ "Антиплагіат":
Центр допомоги - інструкції та відеоінструкції;
Youtube - відео по роботі з аккаунтом;
Блог - корисні статті;
Facebook - різна інформація щодо сервісу;
Viber - Освітня спільнота Unicheck;

Функції Інтернет он-лайн сервісу перевірки на плагіат Unichek

Система виявлення збігів/ідентичності/схожості Unichek – інформаційна онлайн система включає Програмне забезпечення, інтерфейс користувача, матеріали веб-сайту www.unicheck.com, бази даних та інші елементи, об’єкти інтелектуальної власності та призначені для виявлення збігів/ідентичності/схожості в текстах наукових та інших робіт, що завантажуються в систему Університетом.
Програмне забезпечення, а також бази даних, що використовуються під час її роботи дозволяють здійснювати порівняння текстової інформації, завантаженої Авторизованими користувачами, з текстовою інформацією, що міститься в Базі даних та/або мережі Інтернет, Репозитарії Університету з метою виявлення збігів/ідентичності/схожості, на основі чого визначає ступінь подібності (у відсотках) академічного тексту до текстів документів, що містяться в базі даних.
По завершенні он-лайн перевірки сервіс формує детальний Звіт Подібності проаналізованого тексту включаючи різновиди маніпуляції з текстом (заміна символів алфавіту, використання спеціальних програмних засобів, заміну тексту графічними зображеннями тощо).

Під час роботи із Інтернет он-лайн сервісу перевірки на плагіат Unichek слід мати на увазі, що остаточне рішення щодо рівня оригінальності тексту, наявності відтворення опублікованих текстів інших авторів без відповідного посилання приймається Експертною радою кафедри (структурних підрозділів Університету).

Статистичні дані щодо плагіату

Президент Національного університету Києво-Могилянської академії та декан факультету правничих наук НаУКМА Мелешевич Андрій Анатолійович провів власні дослідження цієї проблеми в Україні і визначив загальний відсоток експлуатації чужих джерел у студентських роботах:

6 % — групова робота без авторської участі в написанні тексту;
7 % — посилання на власні праці;
8 % — перекладають чужі тексти з іноземної мови;
12 % — використовують чужі тексти дослівно, але з посиланням на інші джерела;
13 % — копіюють чужі тексти зі зміною порядку слів у реченні;
14 % — використовують повністю або частково чужі тексти;
17 % — завантажують есе та інші види робіт з сайтів та експлуатують їх під власним ім'ям;
23 % — переписують з джерел власними словами без вказування посилань.