Вшанування памʼяті жертв Бабиного Яру

Бабин Яр… Полюс нелюдськості…
Наш біль. Наша памʼять. Одна з
найстрашніших сторінок літопису
зла та страждань, написана людською кровʼю.

Цими днями вшановується памʼять жертв Бабиного Яру – однієї з найбільших людських трагедій ХХ ст. на теренах України. 82 роки тому 29 вересня 1941-го в урочищі Бабин Яр нацисти розпочали масові розстріли єврейського населення Києва. 29-30 вересня стали найтрагічнішими днями, коли було вбито майже 34 тисячі євреїв. Загалом за роки Другої світової війни у Бабиному Яру загинуло понад 100 тис. людей – євреїв, ромів, радянських військовополонених, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних та соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими». Розстріли у Бабиному Яру тривали аж до звільнення Києва. Бабин Яр – один із всесвітніх символів Голокосту. Після осмислення трагедії Бабиного Яру світова спільнота визнала, що таке жахіття не може ніколи повторитись знову. Але геноциди стаються дотепер. Сьогодні в Україні – війна. Рашисти заявляють, що «вирішують українське питання», так як гітлеровці розвʼязували «єврейське питання». Російський «антифашизм» став головною загрозою для євреїв в сучасній Україні та сприяв нарузі над памʼяттю про Голокост: російські війська обстрілюють єврейські цвинтарі, синагоги, навіть Бабин Яр. Ми бачимо жорстокі масові вбивства рашистами чоловіків, жінок, дітей, літніх людей, тварин. Мали місце намагання спалити тіла, щоб приховати вчинені злочини як свого часу, відчуваючи наближення поразки, робили нацисти. Відомості зі звільнених Бучі, Ізюма, Маріуполя та інших українських міст і сіл жахають цивілізований світ. Мир, безпека й рівновага в Європі та світі можливі тільки після того, як Україна переможе у війні, а всіх злочинців буде належно покарано.